Історія святкування Нового року

0
565
© Pixabay.com

Як і щороку, ми будемо святкувати з 31 грудня по 1 січня переддень Нового року. Це традиція святкування приходу майбутнього Нового року. Вона супроводжується вечіркою, галасливими веселощами, а опівночі п’ють символічний келих шампанського. Проте, традиції святкування нового сягають аж до стародавніх часів, хоч і мали дещо інший характер. Варто дізнатися, як раніше виглядало святкування Нового року, в тому числі і в Польщі, і які звичаї переддня Нового року в світі.

Звичайно, людство з давніх часів святкувало початок нового року. Календар, що базується на сонячному році, або періоді, в якому Земля обертається навколо Сонця, вже був відомий в стародавній Месопотамії та Єгипті.

Вавилоняни святкували Акиту – одне з найстаріших відомих месопотамських свят, яке відзначали майже безперервно в різних формах від передсаргонічних часів (до близько 2350 року до н.е.) до перших століть нашої ери. З плином часу еволюціонувало до рівня найважливішого релігійного свята в Вавилонії і Ассирії. Воно відзначалося на початку місяця нісану (березень-квітень), коли за вавилонським місячним календарем святкували Новий рік.

Традиція святкування початку року прийшла з шумерських часів, коли новий календарний рік починався зі святкування загму, під час якого хранитель і верховне божество місцевого пантеону символічно підтверджував своє право на владу.

У найстарішій з її фаз Акиту було святом фермерів. Релігійні ритуали під час святкування були призначені, щоб забезпечити багатий урожай на наступний рік. У різних центрах шумерських ритуалів, ймовірно, не сильно відрізнялися один від одного. У країні вавилонській для фермерів свято мало свій первісний зміст. І ритуали були розроблені так, щоб забезпечити хороший урожай наступного року.

Все почалося навесні під час сезону дощів, коли природа прокинулася до життя, також відроджувався народ. Святкування тривало 10 днів. Цар вавилонський проходив ритуал приниження. Священик бив правителя в обличчя, що мало б спокутувати його провину, на три дні забирали його владу, після цього залишався відпущеним, і організовувалося пишне свято для підлеглих.

Єгиптяни визнавали початком року 21 вересня, коли на небі з’являлася шанована ними зірка Сиріус. Тоді також мам виходити з берегів Ніл. Свято називалося Wepet Renpet. Люди співали, грали в труби, бубни, барабани, в процесії зближалися перед обличчям фараона. Святкування тривало місяць.

Кельтським передднем Нового року було свято Самайн – святкувалося з 31 жовтня по 1 листопада, в ході якого святкували кінець літа. Святкування тривало дев’ять днів. Під час Самайн ніхто не міг бути на самоті – вважалося, що якщо цього дня у когось не було товариства, його душа буде приречена. Напередодні Самайн було свято померлих предків. Вважалося, що в цей день душі померлих живуть разом з живими.

В інших культурах початком року, як правило, вважався день весняного рівнодення, коли природа оживає. Тоді, наприклад, розтоплення марени можна було розглядати як новорічне дійство. Багато язичницьких звичаїв пов’язані з великодніми святами.

У Стародавньому Римі перший місяць року був присвячений богові Марсу і починався 1 березня. Місяці мали поперемінно 30 і 31 днів. Деяку плутанину ввів імператор Октавіан Август. Він назвав своїм ім’ям шостий місяць, наступний за місяцем, присвяченим Юлію Цезарю. Він не хотів бути гіршим, тому продовжив “свій” місяць до 31 днів. Це знайшло своє відображення в довжині останнього місяця – лютого, який і так мав всього 30 днів в високосні роки. Тепер залишилося в ньому 28-29 днів.

Юлій Цезар встановив дату початку наступного року на 1 січня в 46 р. до н.е. 1 січня було пов’язано з важливою подією. У цей день зайняли владу консули, найбільш важливі посадові особи республіки. І хоча в цілому час відраховується від заснування Риму, то офіційні документи, як правило, датуються строками повноважень різних консулів. 1 січня, як початок терміну повноважень, мав велике практичне значення.

У той же час в цей день римляни шанували день Януса, бога воріт, дверей і починань. Обряди ночі були пов’язані з ритмом природи, і свято, як правило, тривало довше, ніж одну ніч. До того ж, латинська назва січня “Ianuaris” походить від імені римського бога Януса, зображеного як фігура з двома головами, однією скерованою назад, яка дивиться в минуле, а інша в майбутнє.

У християнській традиції була велика плутанина зі встановленням нового року. Церква встановила датою Нового року день Різдва – тобто дату народження Ісуса. Хоча насправді точна дата його народження не була відома, і накопичилося багато суперечок навколо цього, дату ухвалили офіційно на раді в Нікеї в 325 році. У деяких місцях стали трактувати цей день, як початок року.

Багато богословів стверджували, однак, що початок року потрібно перенести на мить Благовіщення, дев’ятьма місяцями раніше, тобто на 25 березня. Так, наприклад, запропонував Діонісій Малий, ченець, який в шостому столітті вичислив точну дату народження Христа. Поширилося також – і релігійно виправдано – вважати Новий рік від Великодня (хоча це було рухоме свято).

У середньовіччі стосовно цього панував великий безлад. У державі Карла Великого (784-814) за початок року було взяте Різдво, а в той же час в Англії – Великдень.

Потім, одночасно з феодальним поділом Європи на дрібні країни – сплутаність виросла. У Франції, наприклад, рік починався в Бове 25 грудня, в Реймсі 25 березня, а в Парижі на Великдень. Не вдаючись в подробиці, скажемо, що, як правило, початком року вважалося Різдво (західні і південні райони), Благовіщення (Нормандія, Пуату, частина центральної та східної Франції), Великдень (Фландрія, Артуа). Подібна мозаїка переважала в країнах італійських та німецьких.

Ще більше плутанини викликало святкування новорічної ночі в християнській традиції, пов’язаній з датою смерті папи Сильвестра I, який помер 31 грудня 335 року. Вперше новорічна ніч відзначалася в 999 році. Люди боялися кінця світу, пов’язаного зі вступом в нове тисячоліття. Коли годинник пробив північ, і не дочекавшись оголошеного апокаліпсису, було почато святкування. Люди вийшли на вулиці, співали, танцювали. 1 січня 1000 року папа Сильвестр II дав благословення вірним „urbi et orbi” (“місту і світу”), яка стала традицією і діє сьогодні. Святий Сильвестр є покровителем домашніх тварин.

В Англії до 1066 року новий рік розпочинався на Великдень, а потім, з 1155 року – 25 березня. У Польщі та Іспанії зустрічали Новий рік на Різдво.

Найбільша плутанина панувала у Франції. Там теж незабаром впровадили нинішню практику початку року 1 січня. Король Франції, Карл IX (брат польського короля Генріха Валуа) видав указ в 1563 році. Він вибрав дату компромісну, яка не сприяла жодному з округів королівства.

Ідея дуже тяжко приймалася в Європі. Росія святкує Новий рік 1 січня з 1700 року (пізніше за юліанським календарем, з 14 січня), а Англія тільки з 1752 року. Скрізь трактували цю дату як адміністративну, але не відзначали.

Тільки на зломі XIX i XX століть народився звичай веселитися в новорічну ніч. Спочатку у великих містах, серед багатих людей, а потім, в XX столітті, поступово серед бідного верства суспільства. На початку XX століття з’явилися місцеві звичаї новорічні. Наприклад, в Іспанії опівночі з кожним ударом годинника з’їдається одна виноградинка. Цей звичай з’явився в 1909 році, і став настільки популярним, що застосовують його майже всі.

Нове лятко (Nowe Latko) – колишнє польське святкування Нового року

Святкування Нового року в Польщі не було відоме на самому початку. Первісно в Польщі початок року називався Новим ляткем. Нове лятко було весняним звичаєм, коли в селах зустрічали весну та водили хороводи та співали гаївки.

Весняний звичай в селах водити хороводи із зеленим деревцем (Mаїк, гаїк, нове лятко) зберігся і донині в деяких районах Великопольщі. Діти із зеленою верхівкою сосни, як правило, прикрашеною барвистими стрічками, відвідують будинки і господарям співають пісні, за які вони отримують найчастіше яйця.

Цей звичай бере свій початок з дохристиянського слов’янського культу дерева. І відзначають, що демонстрація культу раніше давала початок кожному вегетаційному циклу. Сьогодні еквівалентем Гайку є Великодня Пальма (у нас вербова гілка).

В південно-західній та південній Великопольщі звичай ходити з зеленою гілкою зберігся і донині. У південно-західній Великопольщі обряд носить ім’я нового літа, новий рік вегетації, а на півдні того регіону цей звичай зветься гаїк або маїк. У цій області невеликі групи дітей і молоді обходять село догляду зазвичай в четверту неділю Великого посту. У верхній частині зелених гілок хвойного дерева діти садили ляльку і співали в кожному дворі.

Термін “Новий рік” з’являється в кінці вісімнадцятого століття. Переддень Нового року відзначався рідко, і тільки в середині дев’ятнадцятого століття в багатих буржуазних домах організовували прийоми, які спиралися на спогадах та ворожінню.

Із цим святкуванням пов’язані також інші народні традиції. Найпопулярнішою було випікання “bochniaczków” і “szczodraków” (хліб і булочки). Їх дарували всім домашнім. Вони повинні були забезпечити їм здоров’я і щастя в майбутньому році. Господар не міг забути про гостей і для них вже випікав спеціальний “gościniec” (гостинець).

Вечір сильвестровий (передноворічний) нагадував вечір вігілійний (переддень Різдва). Також проводився серед рідних, за винятком того, що не було посту і не ділилися оплаткем. Тост (в основному в будинках знаті) говорився з популярним токаєм – білим, угорським десертним вином.

Ворожили також на бульбашках шампанського. Що можна було прочитати з них? За традицією вони мають уточнити характер нашого життя в майбутньому році. Плаваючі повільно, від низу до верху, прогнозують спокійний рік життя серед близьких. Проте, під час руху нерівномірного, вони провіщають зміни. Ланцюжки бульбашок означають, що вам потрібно подбати про здоров’я і не витрачати занадто багато грошей. Якщо бульбашки маленькі, повільно рухаються вгору, ми можемо розраховувати на спокій і здоров’я.

В даний час популярні в Польщі бали (хоча і трохи менше) та вечірки (imprezy) вдома, з друзями та сім’єю.

- Реклама -
loading...